суббота, 5 декабря 2015 г.

ЗІНИЧ ІГОР ВІКТОРОВИЧ "ПСИХ" - ГЕРОЙ УКРАЇНИ (ПОСМЕРТНО)




20 січня 2016 року виповниться  рік, як внаслідок важких травм, завданих після другого   підриву терміналу Донецького аеропорту загинув  легендарний десантний медик, відважний  «кіборг», молодший  сержант Зінич Ігор Вікторович!

17 грудня 2014 року Ігор  зайшов на територію Донецького аеропорту у  складі 80-тої окремої аеромобільної десантної бригади. Звичайно мав надію,  виконавши свій професійний обов’язок, повернутися додому, де його чекали  найрідніші люди, мав надію повернутися живим та здоровим, але не судилося – не  повернувся, до останнього  рятуючи життя  бійцям, залишився там навічно, перетворився на небесного ангела та легенду, став Героєм України, нажаль посмертно.
18.01.2015. Легендарний медик Ігор Зінич, позивний «Псих». Помер від ран після вибуху у ніч на 21.01.15 р.


Ігорь Зінич з побратимами у новому терміналі Донецького аеропорту 

На той момент, вже руїни Донецького аеропорту та його захисники, яких нарекли «кіборгами»,  символізували незламність духу, стійкість та  героїзм українського воїна. Ширилася думка, здати аеропорт – здати ворогу Україну.  Туди йшли лише добровольці, добровольцем був і Зінич -   пішов сам, знаючи, як це небезпечно, розуміючи, що у будь який момент  може загинути, але  все рівно пішов і був там до останньої хвилини оборони. Побратими його нарекли «Психом», тому що  без каски та бронежилету рятував   поранених, так йому було зручніше працювати. Порятовані ним бійці , в один голос  твердили, що «Псих» творив дива медицини, витягував з того світу навіть важко поранених  бійців, мав талант від Бога. Скільки в ті останні дні оборони ДАПу, пройшло через  його вмілі та вправні руки поранених «кіборгів» ніхто точно сказати не  зможе  - 50-70-120 ... в  останні дні оборони, в ті пекельні дні середини січня там  не поранених практично не було, тай  самого Ігоря ворожий осколок не оминув, проте він себе 300 тим не вважав, перемотав голову і продовжував працювати. Після  першого вибуху 17 січня було особливо тяжко, саме Зінич перший зорієнтувався що робити та взяв на себе ініціативу командувати, він найкраще знав  аеропорт так як був там найдовше. Навіть  в  найбільш тривожні  моменти битви не втрачав оптимізму, як міг підтримував моральний  дух бійців. 

Останній клаптик оборони. 18.01.2015. Вночі з 16 на 17, тут не можливо було пройти, не наштовхнувшись на когось із поранених бійців, якими була  практично застелена підлога

Своєю самовідданою працею, мужністю та героїзмом, великою самопожертвою заради життя та здоров’я  інших Зінич Ігор  заслужив  звання Героя України, проте  присвоєння цього звання,  всі хто вболівав за долю Героя, очікували майже 9 місяців. Весь цей  час,  небайдужі до  його долі люди,  просили Президента України відзначити  Героя – парамедик медичної  служби Хотабич Ольга Башей «Кроха», якій  Ігор Зінич передавав поранених  з терміналу, вона одна з перших  звернулася до Президента з таким проханням, тому що  сама особисто  бачила  наскільки героїчним  воїном - медиком був Зінич. Були звернення   від побратимів Ігоря, депутатів Верховної Ради, зокрема Олени Корчинської, радника Президента України Ольги Богомолець, колективу Білоцерківського   медичного коледжу фельдшерське відділення якого у 2009  закінчив Ігор. І ось нарешті 14 жовтня 2015 року, з нагоди відзначення Дня захисника України довгоочікуваний  Указ  був підписаний!




     
      4 грудня 2015 року під час урочистостей з нагоди Дня Збройних Сил України Президент України  Петро Порошенко вручив Зірку Героя  України мамі Героя Зінич Вірі Іванівні.








Зірку Героя України з рук Президента України одержує мама Героя
Зінич Віра Іванівна 

     
          Надзвичайно хвилююча для всіх мить яку чекали так довго, вірили, що вона наступить, тому що так справедливо, так  мало бути, тому  що молодший сержант, медик нового терміналу Донецького аеропорту Зінич Ігор дійсно заслужив цю високу відзнаку держави,  ціною власного життя та  власного Подвигу.  Ведучий зачитує  Указ Президента, на  сцену піднімається мама Героя, зала аплодує стоячи 10 хвилин, протягом всього часу поки Віра Іванівна була на сцені! Щира подяка мамі за  сина Героя, який  СВОЇХ НЕ  ПОКИНУВ - поки був потрібний  пораненим бійцям залишався в терміналі не дивлячись на смертельну небезпеку!

Сюжет Військового телебачення України 

       Важко було втримати сльози тієї миті, ніякі ордени та медалі не замінять матері  сина, саме це сказала Віра Іванівна кореспондентам каналу 1+1, хоча, звичайно вдячна за нагороду!

Сюжет в ТСН  каналу 1+1 

         На церемонії  нагородження  поряд з мамою був молодший брат Ігоря - Петро Зінич, якому  непросто  звикнутися з думкою, що брата більше поряд не має, а  йому його   дуже не вистачає! 

Сюжет в новинах каналу ISTV


Фото під час  церемонії нагородження 

         Кажуть "Героями не  народжуються - героями стають". Ігор Зінич готував  себе до мирної праці, а виявилося, що його вміння та навички гарного медика знадобилися в бойових умовах на найважчій ділянці фронту - новому терміналі Донецького аеропорту, фортеці "кіборгів"! Ігор не  встиг одружитися, створити сім'ю, але дуже мріяв  про щасливе життя у  колі родини! Він  виріс доброю, чуйною, людиною, прагнучи бути корисним людям і у момент смертельної небезпеки не думав про особисте він думав  про  тих, кому зараз найбільше потрібен - своїх побратимів,  які  потребували його  допомоги! Не всі повернулися додому, але ті хто  зміг вирватися з того пекла, будуть з вдячністю згадувати свого Лікаря на позивний "Псих" і  по можливості, при кожній нагоді  приносити квіти вдячності на його могилу! Герої не вмирають!!! 


 На відкриття пам'ятника Герою  приїхали  побратими та бойові друзі! 



"Своїх не покину!" - такий напис на пам'ятнику, який відкрили на могилі Героя України Зінича Ігоря!

ВІЧНА ПАМЯТЬ ТА СЛАВА ПОЛЕГЛОМУ ГЕРОЮ УКРАЇНИ ЗІНИЧУ ІГОРЮ ВІКТОРОВИЧУ! БУДЕМО ПАМ'ЯТАТИ!!! 


Комментариев нет:

Отправить комментарий