суббота, 6 июня 2015 г.

Мужній герой-медик Зінич Ігор посмертно нагороджений орденом "Народний Герой України"

 

     4 червня 2015 р. в Будинку Митрополита на території собору Святої Софії  пройшло перше урочисте нагородження по справжньому народною відзнакою - орденом «Народний Герой України». Нагорода недержавна,а волонтерських  проект, але народне визнання  не менш цінне, ніж будь -які  інші  відзнаки.  Один з ініціаторів проекту журналіст Андрій Боєчко зазначив: «Якщо народ може годувати, одягати лікувати і споряджати свою Армію, - то може і нагороджувати!»
     Перші 25 нагород  одержали мужні воїни, волонтери, медики, журналісти, які  проявили особливу відвагу та героїзм  під час  військового конфлікту на Донбасі. На жаль, але 9 героїв  були удостоєні нагороди посмертно, а серед них і  герой-медик Донецького  аеропорту на позивний "Псих" Зінич Ігор – мужній «кіборг», який нехтуючи власною безпекою боровся за життя  кожного бійця, виконуючи свій професійний обов'язок.
     Ігор народився 6 вересня 1989 року в смт. Рокитно на Київщині, там же закінчив загальноосвітню школу №3, а коли постало  питання ким  бути - особливо не сумнівався, хоча батьки  мали надію, що він обере  інформаційні технології, син вирішив, що поступатиме  до Білоцерківського медичного коледжу на спеціальність "Лікувальна справа" - мріяв про професію медика.  Закінчивши навчальний заклад, працював в Рокитнянській  центральній районній лікарні, був фельдшером швидкої допомоги, у 2011 році відслужив у Збройних Силах України, а коли розпочалася війна на Донбасі, не зміг залишитися осторонь, добровольцем пішов захищати територіальну  цілісність та суверенітет  України. Потім був Яворівський  полігон, а  далі зона  антитерористичної операції. 17 грудня 2014 р., під час чергової ротації  Зінич Ігор заїхав на територію  Донецького аеропорту у складі 3 батальйону 80 окремої аеромобільної десантної бригада і до останнього залишався поряд з бійцями, рятуючи поранених під шквальним вогнем, під постійними обстрілами він  робив  здавалось би неможливе. За свідченням «кіборгів» за період з 16 по 19 січня Ігор зміг порятувати від 50 до 70 бійців. В польових умовах проводив навіть  реанімаційні дії, сам  був  вже поранений, але поле бою не залишив, продовжував працювати. Внаслідок другого підриву терміналу ДАП Ігор одержав смертельні травми, можливо, якби одразу  надійшла медична допомога то шанс на життя був, але зайшли сепаратисти. Лише 17 лютого 2015 р., після тривалих перемовин тіло Ігоря Зінича передали батькам для поховання, а потім у мережі з’явилося дуже багато свідчень побратимів героя про його мужність та  героїзм.
    Волинський  кіборг Ігор Гуль позивний "Булька":
     «Ігор Гуль  був поранений 19 січня в терміналі Донецького аеропорту (осколкове проникнення в голову..), вижив і виліз з уламків після 2 вибухових завалів (чисельні травми)… Подзвонив 20 січня і вже попрощався з дружиною Тетяною та 2 синами... Лікар з Київщини, Ігор Зінич (позивний «ПСИХ»), вийняв осколки з його голови прямо в терміналі, чим спас йому життя. На жаль, Ігор Зінич героїчно загинув в аеропорту...» «Ігор заїхав в ДАП ще 17 грудня. Незважаючи на можливість піти на ротацію, він не виїжджав з нового терміналу. Казав, що буде в терміналі, поки там є ми. Хто б міг подумати: у житті був простий фельдшер, а на війні став відчайдушним кіборгом, який боровся за життя кожного з нас», розповідають про Зінича бійці вісімдесятки.
   Парамедик-доброволець Ольга Башей («Кроха):     "В ДАП не було більш професійного лікаря, в період з 16 по 20 січня, в час підривів і страшних боїв у ДАП, Зінич врятував понад 50 наших військових. Ігор не просто надавав бійцям необхідну допомогу – він дійсно врятував їм життя, робив у терміналі те, що не всі лікарі зможуть зробити в обладнаній операційній», - говорить Башей."
    Кіборг з позивним "Красний":
    "15 січня ворожі танки розбили південну сторону.Було багато поранених. Мене контузило на "Кондорі". Від смерті каска врятувала, її з голови потім ледве зішкребли.  Наш 25-річний доктор під позивним "Псих" – Ігор Зінич, із Київської області, зробив мені укол, дав таблетки, годин шість я лежав, поки не відпустило. Ви питаєте, як це – "контузія" – це як молотом по голові. Нічого не чуєш і не розумієш", – згадує "Красний". "Псих" загинув, коли бойовики підірвали перекриття. А він безвиїзно більше місяця протримався в аеропорту. Коли нам розстріляли приміщення, де зберігалися ліки, то Ігор зібрав у всіх "натовські" аптечки, від волонтерів, і продовжував працювати".
   Боєць  Андрій  позивний "Север":      ".Там парень был молодой - медик, Зиныч Игорь, по прозвищу Псих. Он первый сориентировался, что делать. Взял ответственность командовать, начал пацанов собирать, кричать, что готовимся к обороне. Я считаю, что он достоин звания героя. Он из тех, кто там практически ничего не боялся. Игорь был смертельно ранен во время второго взрыва, ему сломало спину... Я очень хочу, чтоб не забывали настоящих Героев»
    Побратим Ігоря Юрій Сова:     "Ми познайомились ще на Яворівському полігоні, восени, служили в 80-ці. Коли 17-го ми зашли в аеропорт, він там був із хлопцями. Його давно хотіли відправити на ротацію, але він не хотів їх кидати, бо хлопці йому вірили. Вже 17 січня його поранило при обстрілі та він себе 300-м не вважав, сам перебинтував собі голову й надалі допомагав хлопцям.»
     Кореспондент відділу "Країна" газети "Вісті"  Ольга Омельчук:
    "На Новий Рік ми з волонтером Штабу Нацспротиву Іваном Звягіним були у селищі Піски, що в парі кілометрів від Донецького аеропорту (ДАП). У ніч проти другого січня по рації хриплуватим, зірваним голосом хтось із самісінького пекла, з терміналу ДАП, передав: «У мене 300, важкий. Потрібна допомога». Ще за кілька хвилин все той же хриплий голос пробурмотів: «Не їдьте, не ризикуйте. У мене вже 200. Вічна пам'ять». Голос належав медику зі львівської 80-ї бригади - 25-річному Ігорю Зіничу. Простий фельдшер з Київської області - на війні він врятував десятки бійців. За відчайдушність і постійні відмовляння йти на ротацію, покидати в ДАП своїх побратимів, Ігор отримав позивний Псих. Парамедики, які забирали з терміналу військових, говорять: «Псих робив неможливе. За довгі місяці його перебування в аеропорту не доїхав до лікарні лише один боєць. Щонайменше сотні хлопцям Зінич власноруч врятував життя».
     «Кіборг» кулеметник Станіслав Стовбан: 
     " Сильний заміс почався 16 числа, коли впала стіна, від того, що вони лупашили. Ховатися не було де, і наші змушені були просто відійти у північний зал. Втрати були одразу, хлопчик з 93-ої бригади загинув від осколка в голову, наш Федя Місюра був поранений тяжко в груди. Його врятував медик Ігор Зінич, який потім сам загинув, а Федя зараз живий-здоровий. Ігор Зінич - неймовірна людина була, він реально витягав хлопців. Мій помічник, Рома Калинюк, три дні пролежав з простріленими ногами і перебитою спиною. Він втрачав свідомість, і я не знаю, яку Ігор йому надав допомогу, але з Ромою зараз все нормально. Любенка, ротного, так само врятував. Він був у надзвичайно важкому стані: і голова,і руки, і ноги, і корпус, і хребет, і органи внутрішні - усе було покоцане. Наскільки я знаю, Ігор навіть якісь реанімаційні заходи в польових умовах проводив.
      Важкопораненого «кіборга» Ігоря Римара з Ріпинців у Київському шпиталі рятували не лише  українські лікарі, але  й лікарі з Англії, а першу  допомогу  йому  надав у терміналі саме Зінич Ігор.
    "Сталося це 9 січня приблизно об 11 годині перед полуднем. З поля бою пораненого забирала всім відома Оля «Кроха» - 37-річна волонтерка екстреної медслужби, штурман реанімобіля Ольга Башей, напарниця медичного волонтера, також не менш відомого 46-річного Іллі Лисенка з позивним «Хоттабич». Оля надала першу медичну допомогу, перетягнула Ігоря Римара в безпечне місце та передала під опіку лікарям - Ігорю та Андрію (їх прізвища мені невідомі). Тіло бійця було бездиханне, вивезти в госпіталь також не було як під безперервними обстрілами, та ще й в оточенні. Лікарі боролися за життя молодого чоловіка, робили все можливе і неможливе. Ігор-лікар (а допомагав йому колега Андрій) вирішив вставити трубку в легені через отвір у гортані, який був наслідком поранення. Дихання відновилося, хоч слабке та важке, але це дало можливість відновити життєдіяльність. Аж десь близько 23.00 год., майже через півдоби, пораненого вдалося вивезти і доставити в Харківський військовий госпіталь. Звідти бучацький волонтер Олег відправив пораненого земляка в супроводі дружини та її брата літаком до Києва. 15 січня Ігор Римар (Кузь) переніс чергову операцію в Київському госпіталі за участі українських хірургів і двох фахівців із Англії. Англійські лікарі були вражені тим, як професійно була надана медична допомога в польових умовах і зауважили, що вперше зіткнулися з випадком, як напряму в легені було введено трубку для підтримання функції органів дихання, коли, здавалось би, вже надії ніякої не було. Лікар Ігор й сам не міг пояснити, як і чому він так зробив. Думаю, людина в екстремальних ситуаціях здатна на справді неймовірні речі."
     Ігор Зінич був нагороджений  Орденом «Народний Герой України» посмертно, тому  народну відзнаку одержав  брат Ігоря – Петро Зінич. На урочистій події була присутня і  мама героя, яка надзвичайно сумує за сином, хоча  пройшло вже  майже п'ять місяців змиритися з цією важкою  втратою неможливо.
     21 червня в Україні будуть відзначати День медичного  працівника, хочеться дуже вірити, що можливо, саме в ці дні, держава також відзначить подвиг Героя-медика, який безумовно заслуговує звання Герой України!
   А 15 червня в Білоцерківському медичному коледжі, який Ігор закінчив у 2009 році, буде відкрито меморіальну дошку на честь мужнього воїна. Герої не вмирають!







Комментариев нет:

Отправить комментарий