воскресенье, 2 ноября 2014 г.

Хочеш миру - готуйся до війни

       

      Хочеш миру- готуйся до війни!  Цей  вислів  приписують   римлянам, ніби то його виголосив римський  історик Корнелій Непот (99—24 роки до н.е.) дві тисячі  років тому назад!
       "Таким чином, хто хоче миру, нехай готується до війни; хто хоче перемоги, нехай старанно навчає воїнів; хто бажає отримати сприятливий результат, нехай веде війну, спираючись на мистецтво і знання, а не на випадок. Ніхто не насмілюється викликати і ображати того, про кого він знає, що в битві він виявиться сильнішим його". 
       Україна хотіла миру, боролася за мир, жила в мирі  і навіть уявити не  могла, що може бути по іншому, а тому до війни  була абсолютно не готова! 
       За більше як  дві тисячі років, світ пережив сотні воєн - жорстоких і безжальних, мільйони людських жертв та зруйнованих доль. В той  час коли здавалося, що війни то вже  історія, вони знову  і  знову  поверталися! Якби ще рік тому назад хтось сказав, що Україна буде у стані неоголошеної війни  з Російською Федерацією, мало хто б повірив. Як можна було собі уявити, що ті хто ще  70 років тому назад спільно знищували фашизм, в 21  столітті будуть  воювати між собою, що Україна, яка завжди  була  миролюбивою країною, ніколи, нікому не загрожувала, підтримувала політику   роззброєння, виявиться абсолютно не готовою до цієї війни. 
       На очах  приходили у запустіння  військові містечка, покривалася іржею військова техніка,  було дивно бачити   опустілі  казарми, де вже давно гуляв вітер, так  як частина   розформована, та дивитися на кладовище  літаків, на колишньому військовому аеродромі, де вже  не було  зльотів та  посадок,  а на звільненій від військових території проводилися концерти. Ми не готувалися до війни,  думали що мир буде  вічно, а жодна війна нам не загрожує.




         Але виявилося, що потрібно було пам'ятати древніх - "хочеш миру - готуйся до війни"- вони були  мудрими, вони нас  попереджали!  Маємо робити висновки з історії,  історія не пробачає  помилок,  її потрібно знати, вивчати, не допускати повторення минулих трагедій. Ми не зробили - мабуть дійсно, занадто легко нам далася незалежність в 1991 році, ми повністю забули, як виборювали на неї право наші предки фактично  з часів розпаду Київської Русі. Ми забули, як відбувалося становлення  української нації. Непогано   цей  процес  представив  Єжи Гофман.






         З  усієї попередньої історії  російсько - український відносин вже  можна було  зрозуміти - не потрібна Росії вільна, незалежна Україна.  Там звикли  бачити в  нас не партнерів, а "підніжків його царської величності". Ми забули, який  тиск, весь час чинили російські правителі, з імперськими замашками, на українських діячів, щоб вони  залишалися  рабами, а не самостійними політиками. Росія звикла  контролювати, впливати, вирішувати за  Україну стратегічні напрямки її внутрішньої та зовнішньої політики - так було з  часів  Хмельниччини, так було донедавна.  І  коли раптом українці  вийшли з під покори так званого старшого брата, вигнали промосковського  напівграмотного   президента - пройдисвіта, який  опікувався не державними  проблемами, а власним збагаченням, як і вся його свита,   раптом  з'ясувалося, що в  Україні  російську  мову  пригнічують, а проти  російськомовного населення   розгорнутий справжній  геноцид. Раптом, переважна більшість українського населення Західної та Центральної України,  перетворилися на  укрів, хохлів, бандерівців,  хунту, а багатостраждальні   російськомовні мешканці, східних регіонів України змушені були стати ополченцями, щоб захиститися від нас  окупантів, ну а так  як  "русские своих не бросают" маємо спочатку   легко анексований Росією Крим і зараз  щедре  спонсорування військом, озброєнням,  коштами цієї гібридної війни зі сторони  Російської  Федерації. Два народи українці та росіяни, які завжди вважали себе дружніми народами,  раптом стали ворогами. І  стільки тапер має пройти років, щоб знову  були налагоджені  дружні відносини, я вже то мабуть точно не доживу. Поки що ми один одного   не  чуємо -   інформаційна війна  зробила  свою справу, її ми програли по всім фронтам.
        Коли в  Києві  відбувалася Революція Гідності, чітко розуміла ради чого  все розпочалося, яка була мета, чому  такі  жертви. Сьогодні, 2 листопада 2014 року, дивлячись як проходили псевдовибори, в  так званих невизнаних республіках   ЛНР та ДНР  важко  зрозуміти чого хочуть ці люди, за  яку  ідею сьогодні  голосували, ради кого  зараз у  цій  Вітчизняній війні - 2014 року  гинуть мої земляки. Ідея  єдиної, вільної, демократичної, незалежної, європейської, сильної держави Україна цим людям навряд чи цікава. Бабусі та дідусі Донбасу, які сьогодні  вирішували майбутнє свого краю планують жити вічно і мріють повернутися  в  СРСР. З однієї сторони я їх розумію - то були роки їхньої   молодості,  роки щасливого безтурботного   життя, а  з іншої - невже  ці люди, які  мало  чого доброго бачили, навіть у тому ж  СРСР не хочуть чогось  кращого та світлішого для своїх дітей та онуків. Невже  вони  не бачать, ці  вже  посріблені сивиною люди, кого приводять до влади, на  які  випробування   кидають країну.
         




             


       
        І що далі? З однієї сторони, можна  констатувати - вибори відбулися, завтра їх  визнає Росія, вона їх вже  визнала і  якщо далі  говорити про мінські домовленості та  мирний план президента, то  так  само, як   попрощалися з Кримом,  можна прощатися і з частиною Донбасу,  як раніше вже не буде, ми маємо своє Придністров'я і так званий  заморожений конфлікт. З другої сторони  потрібно перестати  займатися  самообманом - поки останній російський найманець,  окупант, терорист, бандит не буде  вигнаний за  межі України, не будуть закриті на замок  кордони з Росією - миру не буде, але  в такому випадку  це  може призвести до широкомасштабної війни з новими численними  жертвами. Воювати проти Росії самотужки Україна не зможе - ми хотіли миру, але не готувалися  до війни, значить  це вже третя  світова війна.  
      Я  війни точно не хочу! Але якщо така вже доля нашого покоління, завершити те,  за що так довго боролися  попередні покоління українців - будемо готуватися до війни заради майбутнього миру.  

Комментариев нет:

Отправить комментарий